5 серпня у відділі краєзнавства відбулася лекція «Таємниці та знахідки київських некрополів», яку провів член «Гільдії гідів» та дослідник київських некрополів Павло Ковальов.

Кладовища Києва — це не лише місця пам’яті, а й потужні архіви міської історії. Вони зберігають тисячі людських доль, а уважний дослідник здатен зробити багато для збереження і відновлення історичних фактів. Саме про такі відкриття, зроблені під час багаторічних польових досліджень ранньою весною та пізньою осінню, і розповів лектор.

Слухачі дізналися про маловідомі поховання та дивовижні історії, що ховаються за надгробками. Зокрема, про могилу 118-річного киянина Ботвинка Микити Степановича на Солом’янському кладовищі, єдине в Києві кладовище з окремою дитячою ділянкою, трагічну долю хлопчика 1933 року народження, який загинув 5 серпня 1946 року від вибуху боєприпасу, а також про поховання молодшого брата Шолом-Алейхема поруч із могилою київського цадика.

Не менш цікавими стали розповіді про педагогиню Депулович — авторку букваря та книжок для першого року навчання, про перенесені поховання і вторинно використані памʼятні знаки, про мармурові надгробки відомої фірми «Рицолатті», про поховання Юрія Будяка-Покоса на Куренівському кладовищі, історію «полону Черчилля» та інші несподівані знахідки, що дозволяють поглянути на історію Києва крізь призму людських доль.

Лекція викликала жвавий інтерес і доповнення присутніх: київські некрополі — це не лише місця скорботи, а й безцінні історичні джерела. Кожен надгробок, кожен напис і кожне забуте ім’я можуть стати ключем до розуміння історії нашого міста.

Щиро дякуємо Павлу Ковальову за захопливу подорож маловідомими сторінками Києва та запрошуємо на наступну лекцію дослідника у вересні. Можемо проанонсувати, що воно буде цілком присвячене одному з найдавніших некрополів столиці – Звіринецькому кладовищу