30-04-2020 У цьому році відзначається 395 років від народження напівлегендарної української народної співачки та поетеси часів Хмельниччини. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень: «Ой, не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвіт встали козаченьки» та інші.
Марина Гордіївна Чурай (Маруся Чураївна) народилася 1625 року в Полтаві у родині козацького сотника Гордія Чурая та його дружини Горпини.
Після смерті батька, котрий був одним зі старшин під час Повстання Острянина та у 1638 році як бунтівник разом із гетьманом Павлом Павлюком страчений у Варшаві, залишилася жити з матір’ю у Полтаві. Дівчина росла вродливою, розумною, чуйною і дуже обдарованою. Вона мала гарний голос, майстерно співала пісні, які невимушено сама ж і складала.
Юною дівчиною Маруся покохала сина хорунжого Полтавського полку Гриця Бобренка (за іншими версіями — Гриць Остапенко), з яким навіть таємно заручилася. Згодом Гриць йде на війну. Чотири роки чекала на коханого Маруся, а коли той повернувся, то покликав заміж Ганну Вешняк. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, що вона таємно взяла у місцевої бабусі-відьми, але яке ненароком випив Гриць.
Улітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра. Текст універсалу: «В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити».
Після амністії, під кінець 1652 р. (за однією версією) Маруся все-таки лягла в сиру землю, — сухоти, на які дівчина захворіла у вогкій в’язниці, виявилися невиліковними.
За іншими даними, задля щирої спокути дівчина пішки ходила на прощу до Києва. Та, повернувшись у 1653 р. до Полтави, померла у віці 28 років, не витримавши зради коханого.
Ще за іншими джерелами, оскільки ославленою далі жити в Полтаві Маруся Чурай просто психологічно не змогла, подалася вона в черниці якогось із далеких монастирів, де слід її розтанув назавжди.
Ось далеко не повний перелік авторів і творів, у яких легенда про Марусю Чурай набуває нових обрисів: Левко Боровиковський (балада «Чарівниця», 1834), Кирило Тополя (п’єса «Чари», 1837), Олександр Шаховський (повість «Маруся, малороссийская Сафо», 1839), Пантелеймон Куліш (оповідання «Орися», 1844), Степан Руданський (балада «Розмай», 1854), Володимир Александров (оперета «Ой, не ходи, Грицю…», 1876), Марко Кропивницький (п’єса «Дай серцю волю, заведе в неволю», 1882), Михайло Старицький (драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», 1887), Григорій Бораковський (драма «Маруся Чурай, українська піснетворка», 1887), Володимир Самійленко (драма «Маруся Чураївна», 1896), Ольга Кобилянська (повість «В неділю рано зілля копала», 1909), Іван Микитенко (п’єса «Маруся Шурай», 1924; переробка драми Михайла Старицького), Іван Хоменко (драматична поема «Марина Чурай», 1967), Любов Забашта (драматична поема «Дівчина з легенди», 1968), Борис Олійник (поема «До тієї Чураївни. Парубоцька балада», 1975), Ростислав Синько (художній фільм «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», 1978; за мотивами твору Михайла Старицького), Ліна Костенко (історичний роман у віршах «Маруся Чурай», 1979), Валентин Чемерис (історична повість «За світ встали козаченьки…», 1990).
Деякі з цих книжок можна знайти в фонді нашої бібліотеки:
Боровиковський, Л. Балади. Байки й прибаютки / Левко Боровиковський // Українська література ХІХ століття : хрестоматія : навчальний посібник для вузів. – Київ : Либідь, 2006. – С. 132-143.
Степаненко, М. Коло Марусі Чурай / М. Степаненко. // Сучасність. – 2006. – № 11-12. – С. 130-140.
Кропивницький, М. Л. П’єси / Марко Кропивницький ; [передм. І. І. Пільгука]. – Київ : Дніпро, 1982. – 368 с.
Старицький, М. П. Поетичні твори ; Драматичні твори / Михайло Старицький ; [упоряд і прим. М.Т. Максименко ; вступ. ст. С.Д. Зубкова ; Академія наук Української РСР]. – Київ : Наукова думка, 1987. – 573 с. : портр.
Костенко, Л. В. Маруся Чурай : історичний роман у віршах / Ліна Костенко ; [худож. В. Єрко]. – [Київ] : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, [2019]. – 223 с. : іл.
Кобилянська, О. Ю. «В неділю рано зілля копала…» : [повість] ; Inpromptu Phantasie : [нарис] ; Valse Melancolique : [фрагмент] / Ольга Кобилянська. – Київ : Знання, [2019]. – 256 с. : портр.
Вій, вітерець! : (класичні п’єси) / Упоряд. Ю. О. Бєлякова. – Київ : Мистецтво, 1971. – 504 с.
Хоменко, І. Є. Марина Чурай : (драматична поема) / Іван Хоменко. – Київ : Молодь, 1967. – 126 с. : іл.
Забашта, Л. В. Київська Гора : вірші та поема / Л. В. Забашта. – К. : Радянський письменник, 1982. – 183 с. : іл.
Чемерис, В. Л. Ордер на любов ; Місто коханців на Кара-Денізі ; Засвіт встали козаченьки… : [роман і повісті] / Валентин Чемерис. – Харків : Бібколектор, 2013. – 444 с.
По закінченні карантину запрошуємо до бібліотеки, де ви зможете ознайомитися з цією літературою.