Бій під Крутами – знакова подія для української історіографії та національної свідомості взагалі. Але історичне минуле має властивість забуватися. Отже, нам потрібні пам’ятні місця, знаки, дати, які би нагадували про важливі епізоди минулого, змушували думати і робити висновки.
Такою датою, безумовно, є День пам’яті героїв Крут. 16 – 17 січня 1918 року біля залізничної станції Крути відбувся бій між наступаючими частинами Червоної гвардії (близько 4 тисяч) під командуванням Михайла Муравйова та загоном із київських юнаків (курсантів) і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько 500 – 600 вояків.
Бій під Крутами був забороненою темою в радянський час. Після відновлення Незалежності навколо цієї славетної і трагічної події з’явилося багато міфів. Тому важливо проговорювати основні моменти. Розповідати про те, що бій під Крутами був частиною операції з оборони Бахмача. Що це був не розгром, а організований відступ підрозділів армії УНР – козаки, юнацтво і вояки Студентського куреня на 4 дні зупинили наступ сильнішого ворога і знищили близько 300 бійців «червоних». 27 юнаків, яких розстріляли окупанти, втратили орієнтир і помилково вийшли на зайняту ворогом станцію. Подвиг оборонців Крут дав можливість придушити більшовицькі повстання в Києві та укласти Берестейський мирний договір, який – на той момент – врятував молоду Українську державу.
На пам’ять героїчних подій під Крутами 29 січня в читальній залі бібліотеки відбувся вечір пам’яті «Крути. Мистецька рефлексія».
Музиканти, поети і просто небайдужі кияни прийшли словом і піснею віддати шану оборонцям знаменитої станції. На вечорі пролунали історичні пісні від проєкту «Осяйна&Живосил» (Василь Лютий і Оксана Бут) – народні стрілецькі та літературні, зокрема на слова учасника Визвольних змагань Юрія Дарагана, Василя Ковтуна, а також авторська пісня Василя Лютого. Кобзарі Михайло Гречкин та Святослав Силенко виступили із власними та вже давно відомими творами, а наприкінці заспівали дуетом. До музикантів долучилися дві талановиті поетеси – Злата-Зоряна Паламарчук і Соломія Мардарович.
До заходу через онлайн-зв’язок долучилася племінниця учасника бою під Крутами Володимира Шульгина – Олена Леонтович. Вона розповіла хронологію бою, а також цікаві факти з життя свого дядька, показала фотографії Володимира Шульгина. Це була хвилина живої пам’яті, якої стає все менше з кожним роком.
Зі словом до аудиторії звернувся громадський діяч і організатор Костянтин Новаленко. Провівши історичні паралелі, він підкреслив: ми пам’ятаємо своє минуле, відтак нам є що захищати. Жоден метр української землі на дасться ворогові легко.
Справжньою несподіванкою вечора став візит до бібліотеки Лесі Рой, солістки гурту «Телері», і народного артиста України, лідера гурту «Хорея Козацька» Тараса Компаніченка. Пан Тарас виконав твори на слова відомих діячів мистецтва доби Перших Визвольних змагань – Михайла Старицького, Олександра Колесси, Христі Алчевської, С. Іванченка, Івана Стешенка (до речі, першого міністра освіти УНР). На завершення всі учасники заспівали гімн України, який – мабуть, як жодна інша пісня – пов’язує нас із подвигами праці і боротьби героїв Перших Визвольних змагань 1917 – 1919 рр. Модерував подію і читав поезію бібліотекар, поет Дмитро Луняка.
Відеозапис частини вечора доступний на фейсбук-сторінці бібліотеки.
Запрошуємо до перегляду!
