ТЕТЯНА АСАДЧЕВА

20 найцікавіших фактів про одну із найголовніших та найдавніших київських святинь, яка є не лише окрасою нашого міста, але і головним храмом Православної церкви України:

1. Про точну дату закладання Михайлівського Золотоверхого собору нам відомо із літопису, де згадується про початок будівництва кам’яного храму князем Святополком Ізяславичем (онуком Ярослава Мудрого):

«Закладена була церква Святого Михайла Золотоверха Святополком князем місяця серпня на 11 день року 1108».

2. Свою назву святиня одержала на честь покровителя Києва архистратига Михаїла. Золотоверхим храм називали через те, що купол споруди був покритий золотом, що не було характерним для тих часів.

Саме тому Михайлівський Золотоверхий собор виділявся на фоні інших церков стародавнього Києва, започаткувавши традицію золотіння куполів.

3. Михайлівський собор був збудований з каміння і цегли-плінфи на вапняно-цем’янковому розчині технікою «мішаної кладки» з використанням голосників у пазухах склепінь.

Внутрішнє оздоблення храму вражало своєю розкішною красою: стіни були зроблені з рожевої плінфи та бутового каменю. Мозаїкою був оздоблений тільки центральний вівтар. На інших стінах, склепіннях та передвівтарних стовпах розмістили фресковий розпис.

4. Імена зодчих та майстрів, які будували та оздоблювали цей витвір мистецтва, залишилися невідомими, проте вчені припускають, що тут працював відомий іконописець — чернець з Києво-Печерської лаври святий Аліпій, ім’я якого пов’язують з написанням багатьох чудотворних ікон, що дійшли до нас з того часу.

Він же брав участь в оздобленні Свято-Успенського собору Києво-Печерської лаври.

Також у Михайлівському соборі була своя мозаїчна Богородиця Оранта, нижче була розташована сцена євхаристії (причастя апостолів). З усіх фресок вона найменше постраждала при руйнуванні собору. Її можна і сьогодні побачити у Національному заповіднику «Софія Київська».

5. В народі Михайлівський собор часто ще називався Варваринським.

З найдавніших часів тут зберігалися мощі святої великомучениці Варвари, які за легендою привезла до Києва з Візантії дружина Великого князя Володимира княгиня Анна. Нині мощі святої великомучениці Варвари знаходяться у Володимирському соборі.

6. Під час нападу на Київ князя Батия у 1240 році святиня була пограбована та частково знищена. Відбудова храму почалася в XVI столітті.

7. У XVIII столітті була проведена перша велика реконструкція монастиря. Споруду відремонтували, її фасади були повністю перебудовані в стилі українського бароко, також були побудовані два нових приділи: Варваринський та Катерининський.

Після тривалої перебудови храм набув статусу собору.

8. Серед відомих благодійників святині були видатні українські гетьмани: Богдан Хмельницький, який пожертвував кошти на покриття собору золоченою міддю, а також Іван Мазепа, який подарував монастиреві срібну раку для мощів святої Варвари вагою 32 кілограми.

9. У 1888 році завдяки команді художників під керівництвом професора Адріана Прахова вдалося відкрити киянам унікальні роботи майстрів Київської Русі. Виявилося, що встановлений на пожертви гетьмана Івана Виговського іконостас був занадто високим та закривав стародавні мозаїки та фрески.

10. За часи археологічних розкопок на території монастиря було виявлено 14 скарбів давньоруських прикрас та гривень. А у 1997 році під час відбудови за апсидами собору було знайдено унікальний скарб з 37 предметів: 23 срібні гривні часів древньої Русі та коштовні прикраси, каблучки та намисто.

11. У 1934 році після повернення столиці України до Києва радянська влада оголосила війну «місту церков». Впродовж двох років у Києві було знищено понад 20 унікальних храмів, монастирів та церков XI-XVIII століть, а також понад 200 культових споруд ХІХ-початку XX століть. Завдяки зусиллям вчених вдалося демонтувати частину фресок зі стін Михайлівського Золотоверхого.

12. 14 серпня 1937 року о 9 годині вечора унікальний храм з 800-річною історією був висаджений у повітря. Замість нього на площі планувалося побудувати дві гігантські напівкруглі споруди центрального партійного комітету та 52-метровий монумент Леніну.

На щастя, ця ідея не була реалізована, хоча одну із монументальних споруд таки встигли побудувати. Сьогодні там розташовується Міністерство закордонних справ України.

13. Під актом про знесення Михайлівського монастиря підписалися багато тогочасних діячів української культури. Зокрема, прихильником знесення був видатний український режисер Олександр Довженко, який зазначав, що «Михайлівський монастир вже віджив свій вік. Абсолютно неприпустимо думати, що ці стіни зараз комусь потрібні…».

Багато хто і сьогодні не може знайти пояснення таким дивним переконанням митця.

Єдиним, хто виступив проти знищення храму, був відомий археолог Микола Макаренко, який за це був репресований у 1938 році. Нині на території відбудованого монастиря йому встановили меморіальну дошку.

14. Професор Художньої академії Іполит Моргилевський, який плакав після підписання документа про знищення, разом зі своїми студентами встиг зробити точні заміри споруди, намалювати креслення, малюнки та фотографії, які допомогли вже в роки незалежності відтворити знамениту святиню у максимально наближеному до реального на той момент вигляду.

15. Після зруйнування демонтовані фрески та мозаїки були вивезені в декілька етапів до Москви та Ленінграда, де тривалий час зберігалися в різних музеях, зокрема, в Ермітажі та Третьяковській галереї.

На початку 2000-х усі фрески з Ермітажу були повернені до Києва, але частина фресок ще й дотепер зберігається у Третьяковській галереї та інших музеях Росії.

16. Рішення про відбудову храму було прийнято ще у 1992 році. Одним із перших, хто висловив цю ідею, був відомий письменник Олесь Гончар. Відкриття відбудованого храму відбулося з нагоди святкування Дня Києва 30 травня 1999 року. Освячення храму здійснив Святіший патріарх Філарет.

17. На дзвіниці відбудованого монастиря була встановлено годинник-куранти з електричним механізмом керування, який відтворює нескладні мелодії. Проте дзвіниця монастиря містить карильйон, на якому можна навіть виконати повноцінний музичний твір.

18. У листопаді 2013 року (під час Революції гідності) активісти після першої спроби «Беркуту» розігнати протестувальників, та вони знайшли прихисток на території монастиря.

А в ніч на 11 грудня того ж року (вперше за вісім століть!) били дзвони Михайлівського Золотоверхого, сповіщаючи про лихо. Саме завдяки цьому до центру столиці зійшлось багато киян, які змогли протистояти розгону Майдану вдруге.

19. У Михайлівському Золотоверхому відспівували героя Небесної сотні Михайла Жизневського. Зараз в храмі проходять прощання з загиблими на війні героями.

20. Після об’єднавчого собору українських православних церков 15 грудня 2018 року Михайлівський монастир став головним храмом новоствореної Української помісної православної церкви, яка має назву Православна церква України, очільником якої вибраний митрополит Епіфаній (Думенко).

***

Відбудований майже 25 років тому, Михайлівський Золотоверхий монастир на сьогодні відіграє не лише важливу роль у духовному житті нашого народу, але й залишається одним із найбільш відвідуваних туристичних місць нашої столиці.

До речі, якщо піднятися на дзвіницю Михайлівського Золотоверхого монастиря, то можна побачити неймовірно красиву панораму центральної частини старого Києва, подивитися з висоти на Софію Київську та Золоті Ворота, помилуватися цими прекрасними шедеврами княжої доби.

Детальніше за посиланням: https://vechirniy.kyiv.ua/news/90707/

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Агапіт (Гуменюк) єпископ. Історія Золотоверхої святині небесного покровителя Києва : [рецензія] / єпископ Агапіт (Гуменюк) // Труди Київської Духовної Академії : богословсько-історичний збірник Київської православної богословської академії Української Православної Церкви Київського Патріархату. № 13. – Київ : Київська православна богословська академія, 2014. – С. 381-383.

Гаврилюк, А. М. Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир – осередок духовного просвітництва : погляд крізь віки / А. М. Гаврилюк // Із Києва по всій Русі : збірник матеріалів наукової богословсько-історичної конференції, присвяченої 1025-літтю Хрещення Київської Руси-України, 15 травня 2013 року. – Київ : [Київська православна богословська академія], 2013. – С. 271-280.

Д окументальна спадщина Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві ХVІ-ХVІІІ ст. з фондів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського : збірник документів / авт.-уклад. Ю.А. Мицик [та ін.] ; Національна академія наук України ; Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. Інститут рукопису ; Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського. – Київ : [Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського], 2011. – 559 c.

Клос, В. протоієрей. Огляд джерел та історіографії Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря / протоієрей Віталій Клос // Труди Київської Духовної Академії : богословсько-історичний збірник Київської православної богословської академії Української Православної Церкви Київського Патріархату. № 12. – Київ : Київська православна богословська академія, 2013. – С. 19 6-207.

Ковалинський, В. В. Київські мініатюри. Кн. 9 / Віталій Ковалинський. – [Київ] : Купола, 2011. – 602 с. : іл.

Михайловский монастырь // Захарченко, М. М. Київ тепер і колись = Кіевъ теперь и прежде / М. М. Захарченко. – Київ : Задруга, 2006. – С. 216-225 : фото .

П равославні святині Києва / за ред. Н.М. Нікітенко. – Київ : Техніка, 2011. – 352 с. : іл.

Статті

Грипась, В. Михайлівський Золотоверхий: шлях довжиною у 900 років : історія незнищенного храму / Володимир Грипась // День. – 2013. – 24-25 трав. (№ 87-88). – С. 11 : фото .