Бій під Крутами 29 січня 1918 року – найбільш відома подія Першої російсько-української війни, інформація про яку десятиріччями замовчувалась.
Близько 600 українських бійців, переважно молодь та студенти-добровольці, дали відсіч більшовицькому війську, що за різними оцінками налічувало від 4 до 6 тисяч осіб. Бій тривав кілька годин, однак росіяни зазнали значних втрат, були змушені зменшити темпи наступу на Київ, а Симон Петлюра мав час на придушення повстання більшовиків на заводі «Арсенал».
Ці кілька днів перерви також були надзвичайно важливими і для української дипломатії, адже вдалося домогтися від міжнародного співтовариства визнання незалежної України, її становлення як суб’єкта міжнародних відносин. Згідно із Брест-Литовським мирним договором, росія зобов’язалась визнати право українського народу на самовизначення, законність влади Центральної Ради, укласти з нею мир, вивести з України формування Червоної гвардії.
У Києві було створено комісію для вивчення обставин бою і пошуку тіл загиблих. Її члени виїхали в Крути, де за допомогою місцевих мешканців знайшли тіла хлопців, розстріляних у полоні, для урочистого перепоховання на Аскольдовій могилі. Цього дня з фасаду будівлі Центральної Ради збили двоголового орла – символ старої Російської імперії.
Як і під час нинішньої війни, що триває з 2014 року, росія діяла проти УНР гібридними методами, поєднуючи воєнне вторгнення із підбурюванням антиурядових збройних заколотів, намагаючись представити конфлікт як «громадянську війну».
Подвиг Героїв Крут став частиною української історичної пам’яті та важливою складовою в національно-патріотичному вихованні молоді як символ жертовності та відданості своїй Батьківщині. Однак такого масштабного значення ця подія набула лише із здобуттям Україною незалежності. На державному рівні День пам’яті Героїв Крут почали відзначати з 2003 року.
З нагоди цієї пам’ятної дати відділ абонемента презентує виставку-реквієм «Мужність залишається у віках». З літературою виставки можна ознайомитись з 22 січня по 8 лютого.