25.10.2023
Сподіваєтесь, що зможете проковтнути специфічний нон-фікшн Деніела Еверетта «Походження мови. Як ми навчилися говорити» за один вечір? Ого-го як ви помиляєтесь – він потребує вдумливого читання і навіть особливої поваги до себе – в ньому йдеться не тільки про мову, акцентується наша увага на суттєвому взаємовпливові мови та культури, а ще й на унікальних особливостях мозку людей, які дали нам змогу заговорити.
Еверетт, Д. Походження мови. Як ми навчилися говорити / Деніел Еверетт ; пер. з англ. Геннадія Шпака. – Київ : Наш формат, 2019. – 340 с.
Деніел Еверетт – сучасний американський лінгвіст, викладач, антрополог та мистецтвознавець. Активний місіонер та завзятий мандрівник, який здійснив серію дослідницьких подорожей у Амазонію. Автор науково-дослідницьких творів з лінгвістики, етнології, культурології та невербального мовлення. Здобув всесвітнє визнання як автор бестселера «Походження мови. Як ми навчилися говорити», в якому мова йде про життя, побут та мовну культуру народів басейну Амазонки.
А починав він свій науковий шлях палким прибічником теорій Ноама Чомскі, який стверджував, що людська здатність говорити є вродженою. Але на противагу цій теорії, містер Еверетт сміливо доводить: мова історично розвивалася поступово в процесі комунікації, і універсальної граматики не існує, а наша здатність говорити – не є вродженою. І що характерно, всі теорії науковця мають незаперечні обґрунтування, коли йдеться про далеких предків людини – її виникнення і особливості та спосіб її життя чи оповіді про організм сучасної людини з описами, як саме відбувається процес говоріння, від сигналів мозку до частоти, на якій лунає голос.
Автор допомагає нам осягнути, яким чином ми розуміємо один одного у контексті розмов. На всі наукові джерела в книзі є посилання, а наприкінці – подається чималий перелік інших досліджень та літератури. Сповнені надії, що ці сміливі відкриття перевернуть весь лінгвістичний всесвіт, вони здатні збагатити і наш з вами світогляд, а дотепи автора і мовознавців знов-таки добряче піднімуть всім нам настрій.
Фото взяті з мережі «Інтернет».
19.10.2023
Чи завжди треба проходити через важкі випробування та внутрішні суперечності, щоб усвідомити сутність найвищої Істини? В чому справжнє щастя людини? Своїм баченням ділиться з нами Симор Гласенко в романі «Дім чистого світла».
Гласенко, С. Дім чистого світла : роман / Симор Гласенко. – [Чернівці] : Книги – XXI, [2020]. – 303 с.
Симор Гласенко (Олександр Процюк) – сучасний український письменник, сценарист, бард, плідно працюючий на ниві авторської пісні, завдяки чому його прозові тексти вирізняються своєрідною мелодикою. Перший роман автора «Фабрика» увійшов до ТОП-10 романів ХХІІ Міжнародного Форуму видавців у Львові. Кримінальна драма «Нуар по-українськи» потрапила до переліку «5 моторошних книг, які ви прочитаєте на одному подиху» від радіо «Максимум». А не так давно ми познайомились з його романом «Дім чистого світла».
В чому унікальність цього твору? Перед нами постає неймовірної краси Поділля, замки і собори з гостроверхими шпилями, ряснисті ліси, скелясті Товтри, які щедротно омиваються живописним Дністром. На фоні чудової природи у селищі Крутояр і розгортаються події роману, де головним героєм є сільський фельдшер. Кохання і зрада, відчай і біль – все це на нього чекає в Крутоярі. Починається роман як справжній детектив: за дивних обставин зникає сільський лікар, а головного героя призначають на його місце. Ідилія порушується, коли з приїздом нового фельдшера починають відбуватися загадкові події. Ряд злочинів вриваються у сюжетну канву твору, а найголовніше – починають спливати вражаючі факти про злочини минулого. Автор зауважує, що послане нами комусь добро чи зло – повертається з часом до нас обов’язково. Щасливий той, кого не зламали перепетії долі, а навпаки – зробили сильнішим, бо через зміцнюючу силу спокути ми можемо мати благословення – уникати образ і перемагати їх. Ми спокутуємо свої провини, в наші серця повертається душевний спокій, очищення, відновлювальна, чудотворна сила, яка може допомогти нам змінитися.
Твори пана Симора – це єдність благозвучної української мови та унікальних справжніх персонажів, які ще довго не відпускатимуть нас. І може, хтось збереться у Товтри після прочитання, а дехто навчиться просто прощати себе та оточуючих – вибір за вами.
Фото взяті з мережі «Інтернет».
12.10.2023
Іноді ми занадто багато думаємо про те, чого у нас немає, і забуваємо про те, що маємо, зосереджуючись на якихось недоліках, які заважають просто жити. Серед багатьох речей, які можуть покращити наше самопочуття є книги, після прочитання яких дивишся на світ по-іншому. Саме з таких є роман Абделя Ясміна Селлу «Ти змінив моє життя».
Селлу, А. Ти змінив моє життя : роман / Абдель Селлу ; [пер. з фр. Е. Євтушенко] – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. – 192 с.
Абдель Ясмін Селлу – літературний феномен. Він ніколи не мріяв стати письменником, але його автобіографічний роман «Ти змінив моє життя» став справжньою сенсацією та приніс авторові світове визнання. Пан Селлу вмів зачаровувати людей, миттєво викликаючи у них симпатію. Влаштувавшись доглядати за паралізованим аристократом, навіть уявити собі не міг, наскільки ця робота трансформує його життя.
Ця зустріч преобразила життя обох чоловіків. Французький паралізований мільйонер та алжирський безробітний емігрант не лише змогли знайти спільну мову, а й назавжди змінили життя один одного. Результатом цього доленосного знайомства стали дві книги: книга Абделя – «Ти змінив моє життя» і роман Філіпа – «Недоторканний», який став натхненням для французьких продюсерів. Абдель розповів про те, як зароджувалася їхня дружба: «Ми були двома зневіреними людьми, які шукали вихід. Багатий чоловік, збожеволілий від горя після всього, що він пережив, і молодий бандит, який щойно вийшов із в’язниці і був готовий піти в рознос. Ми були вигнанцями, які підтримували один одного». Здавалося б, непоєднуваний дует. Та все виявилось грандіозніше, аніж передбачалось. Прямодушність, скромність і жарти Абделя неабияк контрастували з нормами етикету, до яких звик Філіп. Але саме завдяки цьому Філіп поступово прийшов до душевної рівноваг. «Він поводився зі мною так, як мені було потрібно», – сказав граф. Абдель нестандартно підходив до турботи про хворого, створюючи ситуації, що сприяють викиду адреналіну. Надзвичайні безумства, порушивши монотонність існування, повернули Філіпу радість життя.
Ця книга про неймовірну дружбу відволікає нас від бентежного сьогодення, заряджає вмінням надихати своїми ідеями оточуючих, сміливо втілювати задумане – ви нізащо не пошкодуєте, що її прочитали.
Фото взяті з мережі «Інтернет».
05.10.2023
Щасливі ті, кому не раз вдавалося від лагідного усміхненого погляду лікаря чи його гострого дотепного слівця отримати хай і невеличке, але ж полегшення. А ми з вами отримаємо деякі відкриття від прочитання книжки Івана Черненка «Сміх у кінці тунелю».
Черненко, І. Сміх у кінці тунелю : нотатки українського анестезіолога / Іван Черненко. – Київ : Віхола, 2023. – 382 с.
Іван Черненко – український лікар-анестезіолог. Мріяв стати вченим, винаходити ліки від усіх хвороб та ще, щоб його ім’ям назвали якусь малознайому вулицю. Однак обрав професію лікаря і тепер щодня не лише рятує життя, а й намагається доносити до людей основи доказової медицини.
Його книжка «Сміх у кінці тунелю» – це автобіографічна історія українського анестезіолога від початку його навчання в медичному університеті до активної лікарської практики. Оповідь відверта, без тіньових недомовок, адже в нашій вітчизняній медицині все зовсім не безхмарно. Автор говорить не тільки про любов до медицини, але й про незворотні помилки, огріхи недосконалості, про болючі питання недохвату обладнання в наших медичних закладах. Попри всі недоладності системи охорони здоров’я і зневіру у її неминучі реформи, книжка не просочена розчаруванням. Натомість, як лікар з досвідом, пан Іван озвучує сьогоднішні негаразди, щоб довести, що все можливо і реформувати систему охорони здоров’я – вкрай необхідно.
Цікавий розділ і позиція лікаря стосовно оцінки ситуації з епідемією, бо вона в кожного викликає свої особисті враження. «Наше життя – це шлях, але часто ми спрямовуємо свій погляд на кінцеву точку, не помічаючи, яке прекрасне узбіччя, люди, події, з яких складається дорога», – щиро констатує автор, безжально озвучуючи незручні проблеми, з якими кожен день наші лікарі стикаються на роботі.
Читаймо нотатки українського анестезіолога і не забуваймо щиро дякувати нашим лікарям, які незважаючи ні на що – працюють – 24/7, рятуючи наші з вами життя. А нашому авторові – особлива подяка за невгасиму надію на те саме незриме світло в кінці тунелю.
Фото взяті з мережі «Інтернет».