До 180-річчя з Дня народження
Миколи Віталійовича Лисенка
Микола Лисенко народився 22 березня 1842 року у селі Гриньки на Полтавщині. Батько, Віталій Романович Лисенко, офіцер орденського кірасирського полку, був людиною освіченою, з передовими поглядами на розвиток суспільства, глибоко знав і любив літературу, народну творчість. Мати, Ольга Єреміївна, походила з полтавського поміщицького роду Луценків. Навчалася вона в петербурзькому Смольному інституті шляхетних дівчат.
Зацікавленість музикою Микола проявив ще змалку, а батьки всіляко сприяли синові у цій цікавості.
Початкову освіту здобув від матері. З 1852 року навчається у приватному чоловічому пансіоні у Києві, пізніше – закінчує 2-гу Харківську гімназію.
1859 року майбутній композитор вступає до Харківського університету, але провчившись там рік, переводиться на природничий відділ фізико-математичного факультету університету св. Володимира. Під час навчання не полишає музику, а також починає громадську діяльність, бере участь у «Старій громаді».
З 1867 по 1869 роки він навчається у Лейпцизькій консерваторії, а з 1874 по 1876 рр. – у Петербурзі, у класі блискучого майстра оркестру Миколи Римського-Корсакова.
Повернувшись до Києва, Микола Віталійович, з властивими йому енергією і запалом, поринає у творчість, не забуваючи при тому педагогічну, виконавську та музично-громадську діяльність.
На українському народному ґрунті М. Лисенко творить високохудожні композиції на шевченківську тематику, народні опери “Різдвяна ніч” і “Утоплена”, оперу-сатиру “Енеїда”, монументальну народну музичну драму “Тарас Бульба”.
У 1891 р. відбулася зустріч Миколи Віталійовича із російським колегою Петром Іллічем Чайковським, який у партитурі ознайомився з оперою “Тарас Бульба”. Тоді вперше автор категорично відмовився ставити твір… російською мовою, хоч як радили інші шановні колеги – облишити всю оту “хохляччину”.
1 вересня 1904 р. на кошти, зібрані напередодні на низці концертів під час пишного ювілею з нагоди святкування 35-ліття творчої діяльності, Микола Віталійович відкрив у Києві, вперше в Україні, національне музично-драматичне училище.
Разом з О. Кошицем організував у 1905 році музично-хорове товариство “Київський Боян”, головою якого був до кінця життя.
Микола Віталійович Лисенко – засновник національної музично-творчої школи, основоположник української класичної музики. Значення його для української музичної культури неоціненне. Своєю творчістю він підсумував величезний період розвитку вітчизняної музики на підвалинах глибокого і всебічного вивчення народного життя і народної творчості. Був одним з найкращих інтерпретаторів “Кобзаря” Тараса Шевченка, на тексти якого написав понад 80 вокальних творів різних жанрів. Безцінною спадщиною великого композитора стали обробки фольклорно-пісенних зразків усної народної творчості.
До 180-річчя з Дня народження композитора і громадського діяча пропонуємо ознайомитись зі списком літератури, а також презентацією. Додаткову інформацію про життя і творчість композитора можна знайти у електронному каталозі бібліотеки