Атомний Вій опустив бетонні повіки.
Коло окреслив навколо себе страшне.
Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?!
Хто сіяв цю біду і хто її пожне?
Ліна Костенко
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, коли всі спали безтурботним сном, о першій годині 23 хвилини над IV реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велетенське полум’я.
Почався новий відлік українського часу. Болісний, Гіркий. Печальний…
Пожежні, які першими прибули на місце катастрофи, не мали ізолюючих протигазів. Їх просто не попередили про особливості ситуації. Однак саме їм вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії.
Після аварії на Чорнобильській АЕС з постраждалих районів евакуювали 116 тисяч осіб, ще 230 тисяч було переселено із зараженої зони.
Важко знати, що на твоїй з діда-прадіда землі не можна жити. Дорога, що веде в нікуди… Спорожнілі будинки з розбитими вікнами вдивляються у вічі, душу, в саме серце, наче вони кричать і благають про допомогу. Скажений вітер шугає порожніми квартирами, риплять незачинені дверцята. Холодом віє пустка… Жодної живої душі, а на підвіконні залишена дитиною лялька. Вона, як згадка про щасливе минуле, як надія на добре майбутнє, як доказ страшного сьогодення.
Виведена з господарського обігу частина території України під назвою «зона
відчуження» – це сільськогосподарські землі, лісові масиви та водоймища. Зона відчуження – злочинна, мертва зона, яка охоплює 2712 кв. км . Для когось це можливо і «зона відчуження», а для нас – це Батьківщина. Це відірваний від України і змордований край Батьківщини. Це наша зона Національної трагедії.
Цей сумний день принесли нам на своїх крилах чорні лелеки: кажуть, після аварії на ЧАЕС саме такими бачили їх в зоні лиха. Час летить швидко та чорнобильська трагедія для нашого народу лишається незагоєною раною і невирішеною проблемою.
І сьогодні в глибокій шані низько склонімося перед тими, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав за нас своє життя у ядерному пеклі. Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам’яті українського народу.
Пропонуємо книги з фонду бібліотеки.
Плохій, С. Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи / Сергій Плохій ; [пер. з англ. В. Махоніна, Є. Тарнавського]. – Харків : Бібколектор, 2019. – 397 с., 8 с. фотоіл., портр.
Ця книга є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху
26 квітня 1986 року до закриття станції у грудні 2000-го. Чим для України був Чорнобиль? Національною трагедією, величезною психологічною травмою, важкою ношею для економіки. Радянська система не дозволяла поширювати інформацію про попередні аварії навіть серед фахівців. Це зробило нову масштабну аварію неминучою. Нам є чим поділитися зі світом стосовно досвіду Чорнобиля, але і є над чим задуматися самим.
Шовкошитний, В. Ф. Чорнобиль: я бачив : повість / Володимир Шовкошитний. – Київ : Український пріоритет, 2019. – фотоіл.
Художньо-документальна повість «Я бачив» – це нова спроба одного з провідних українських сучасних письменників Володимира Шовкошитного, самовидця Чорнобильської аварії й активного ліквідатора її наслідків, поєднати воєдино літературу пам’яті й літературу факту. У творі поєднані спогади очевидців найбільшої техногенної катастрофи в історії людства, учасників ліквідації її наслідків, простежені долі літературних героїв, проаналізовані техногенні, економічні, соціальні й медичні наслідки наймасштабнішого рукотворного лиха, показані перспективи повернення забруднених територій в народногосподарський обіг.
Сущенко, М. М. Екскурс у Чорнобиль : …земля загублених надій… = Insight into Chernobyl / Марія Сущенко. – Київ : [ПП «Агентство по розповсюдженню друку»], [2016]. – 272 с. : фотоіл.
У виданні показаний нинішній стан населених пунктів Чорнобильської зони відчуження, які були покинуті внаслідок аварії на атомній електростанції.
Книга проведе читача по пустих приміщеннях, дасть можливість заглянути в порожні квартири, зайти в осиротілі дитсадки, школи, магазини та інші будівлі.
Біль і тривоги Чорнобиля / [упоряд. Ю. В. Сафонов]. – Київ : Київська правда, 2006. – 287 с. : іл.
Книга «Біль і тривоги Чорнобиля» – колективна розповідь про найбільшу техногенну катастрофу в історії людства, з часу якої минуло вже два десятка літ. Автори, що були безпосередніми свідками і учасниками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, діляться своїми спогадами про тривожні для України й усього світу дні весни і літа 1986-го, розмірковують над долями чорнобильців, болючими проблемами відчуженої тридцятикілометрової зони і самої станції, розглядають і прогнозують розвиток ситуації навколо ЧАЕС.
Гусєв, О. П. Відкритий ринг, або «Чорнобиль» і зранена ним
планета – через журналістську лінзу : автобіографічна документально-публіцистична повість / О. П. Гусєв. – Київ : ЕКМО, 2006. – 420 с. : іл.
В цій книзі в хронологічному ряду йдуть непересічні сюжети з життя як дітей, так і їх батьків і матерів, з котрими зустрічається автор книги.
Аккерман, Г. Пройти крізь Чорнобиль / Галя Аккерман ; пер. з фр. Петра Таращука. – Київ : Либідь, 2018. – 168 с. : іл., портр.
Книжка Галі Аккерман – це подорож письменника крізь драму Чорнобиля в різноманітних її людських, соціокультурних, професійних аспектах. Це проходження крізь очисний вогонь нових знань, трагічних відкриттів, крізь драму людських доль. Ця книжка також про Чорнобиль як про один з найстрашніших злочинів радянської системи. Незаперечна цінність видання і в тому, що це погляд людини з іншого світу – адже авторка поєднує в собі єврейську, російську і французьку культури, родинно пов’язана з Україною.