Музей повинен бути оселею муз,
повинен одночасно бути і школою, і храмом,
священним місцем, куди повинно стікатися все
для вивчення прекрасного і для поклоніння красі,
щоб потім і в житті розуміти і любити красу.
Богдан Ханенко
18 травня музейні працівники всього світу відзначають своє професійне свято. Вперше його святкували в 1977 році, коли на черговому засіданні ICOM (International Council of Museums – Міжнародна рада музеїв) була прийнята пропозиція про встановлення цієї дати. Тоді ж запропонували й девіз свята: «Музеї – важливий засіб культурного обміну, збагачення культур і розвитку взаєморозуміння, співробітництва й миру між народами». І з 1978 року цей день відзначається щорічно більш ніж у 150 країнах. За словами Жака Перо, президента ICOM, «музеї повинні зайняти місце в серці суспільства і бути відкритими громадськості. Розвиток наших установ залежить у великій мірі від допомоги громадськості, і ми повинні запропонувати їй можливість підтримати наші цілі і взяти участь в нашій роботі. Таким чином, необхідно, щоб музеї та суспільство працювали разом, в дусі творчості та інновацій».
Прийнято вважати, що через музеї суспільство висловлює своє ставлення до історико-культурної спадщини, і з цим важко не погодитись. Збираючи і зберігаючи пам’ятки матеріальної і духовної культури, вони ведуть велику науково-освітню та освітньо-виховну роботу. Цей день є приводом для підвищення обізнаності про те, наскільки музеї є важливими у розвитку суспільства, адже вони є центром спільноти та невід’ємною частиною глобальної мережі, яка зберігає та продукує знання про наше минуле, аби ми могли знайти відповіді на питання: чому? як? Музеї – це концентрат спогадів, життів, моментів, поглядів, знань та випадковостей, які супроводжують наше життя.
Тема Міжнародного дня музеїв 2021: «Майбутнє музеїв: відновлення і переосмислення». Міжнародна рада музеїв ICOM вважає, що «зараз настав час переосмислити наші стосунки з громадами, яким ми служимо, експериментувати з новими моделями творення культури та рішуче підтвердити суттєву цінність музеїв для побудови справедливого та стійкого майбутнього. Ми повинні відстоювати творчий потенціал культури як рушія відновлення та інновацій в епоху пост-COVID». Сьогодні змінюється роль музеїв у суспільстві. Вони постійно переосмислюють себе у прагненні стати більш інтерактивними, орієнтованими на аудиторію; ведуть діалог із громадою, прагнуть стати гнучкими, адаптивними та мобільними агенціями. Тепер це культурні центри, що функціонують як платформи, де творчість поєднується зі знаннями. Зберігаючи свої першочергові місії – збирання, збереження, комунікації, дослідження, виставки – музеї трансформували свою практику, щоб залишатися ближче до спільнот, яким вони служать. Сьогодні вони знаходяться у пошуку інноваційних шляхів розв’язання соціальних проблем і конфліктів. Діючи на місцевому рівні, музеї також можуть захищати, пом’якшувати глобальні проблеми, намагаючись активно реагувати на виклики сучасного суспільства. Музеї, як інституції в центрі суспільства, мають право встановлювати діалог між культурами, будувати мости для мирного світу і визначати стале майбутнє.
Для України День музеїв виходить далеко за межі професійного свята. Цей день має, без перебільшення, загальнонаціональну вагу. Адже здатність зберігати і примножувати свою культурну спадщину свідчить про зрілість і розвиненість будь-якої нації. У цей день музеї відчиняють свої двері для усіх бажаючих безкоштовно подивитися експозиції, послухати тематичні екскурсії чи лекції. Основна мета акцій – показати ресурси, можливості та потенціал сучасних музеїв, залучити до них молодь.
Хотілось би навести кілька цікавих фактів про музеї:
Капітолійський Музей (Capitoline Museums), найстаріша публічна колекція мистецтв у світі, почав свою роботу в 1471 році, коли папа Сикст IV пожертвував ряд важливих для народу Рима древніх скульптур;
Музей Ватикану (Vatican Museums), другий найстаріший у світі музей, Він почав свою історію з моменту першої публічної виставки, котра складалася з представлених публіці колекції скульптур, збирання якої було ініційовано Папою Юлієм II ще в 1506 році;
Британський музей (British Museum) вперше був відкритий для публіки 15 січня 1759 року.
Пропонуємо Вам для ознайомлення декілька книжок за даною темою з фонду нашої бібліотеки:
Національний музей «Київська картинна галерея» : путівник / [упоряд. Ю. Вакуленко]. – Київ : Антиквар, 2020. – 272 с. : фотоіл.
У книзі, виданій до 100-річчя Київської картинної галереї, розповідається про один з найстаріших художніх музеїв України, колекція якого нараховує понад 13 тисяч творів образотворчого та прикладного мистецтва. Вступна стаття містить інформацію про основні етапи розвитку музею, а кожний з семи розділів знайомить із художніми тенденціями певного часу, видатними майстрами та окремими роботами, що прикрашають постійну експозицію або демонструються на тематичних виставках.
Авангард і модерн в українському народному мистецтві 1910–1930 років : [альбом] / [авт.-упоряд. Олена Шестакова] ; Національний музей українського народного декоративного мистецтва. – Київ : Саміт–книга, 2019. – 152 с. : фотоіл., портр.
Альбом знайомить з унікальними творами Ганни Собачко-Шостак, Параски Власенко, Євмена Пшеченка та Василя Довгошиї, творчість яких перебувала під впливом нових художніх течій, що панували на початку ХХ століття як в європейському, так і в українському мистецтві: модерну та авангарду. У виданні вперше репрезентовано цікавий період творчого експерименту в мистецтві України початку ХХ століття, коли народні майстри працювали в художніх майстернях поруч із професійними художниками-новаторами Євгенією Прибильською, Наталією Давидовою, Олександрою Екстер, Казимиром Малевичем. Така співпраця надихала новими ідеями професійних художників і значно розширювала світогляд народних майстрів та дала Україні митців яскравого індивідуального самовияву, які віртуозно володіли лінією, ритмом, кольором.
Космолінська, Н. Гра в музей : цікава мандрівка Львівською національною галереєю мистецтв імені Бориса Возницького : для дорослих і дітей / Наталія Космолінська, Ірина Магдиш. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. – 134 с. : іл.
«Гра в музей» – це чудова книжка-шпаргалка для всіх батьків і педагогів, котра у яскравий, веселий та креативний спосіб підкаже, як наблизити музей до дитини. На прикладі спеціально обраних 37 музейних експонатів з Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького можна навчитись спілкуватися про мистецтво, культуру та історію навіть з найменшими. Відомості про експонати доповнено цікавими історичними подіями, паралельними до часу, коли малював художник чи творив скульптор. Також до кожного мистецького твору пропонуються оригінальні «рекомендації-асоціації» – що послухати, що почитати, який фільм чи мультфільм подивитися і куди вирушити у мандрівку, – щоб «занурення» в його тему стало якнайповнішим та справді незабутнім.
Соціологія музею : презентація на тлі простору і часу / [О. Агеєва та ін.]. – Київ : НАКККіM, 2016. – 166 с.
У монографії оприлюднені наукові результати дослідження соціології музеїв відомих у соціологічній науці та музеєзнавстві авторів. Мета монографії полягає у презентації нового наукового напряму – соціології музеїв, що дозволить об’єднати множинність розрізнених знань про музеї, напрацьованих у сучасній гуманітаристиці, у єдину систему, виокремити новий напрям наукового знання, а також визначити соціальну місію та перспективи розвитку музеїв у новому українському суспільстві.
Національний музей українського народного декоративного мистецтва = Национальный музей украинского народного декоративного искусства = The National Museum of Ukrainian Folk Decorative Art : альбом / кер. проекту А. Ф. Вялець ; вступ. ст. Л. С. Білоус ; упоряд. Л. С. Білоус, С. В. Яценко. – Київ : АДЕФ-Україна, 2012. – 124 с. : іл.
В альбомі представлено всі види народного декоративного мистецтва України – килимарство, ткацтво, вишивку, вибійку, кераміку, скло, фарфор, фаянс, емалі, різьблення та розпис по дереву, обробку шкіри, кістки та металу, писанкарство, витинанки, батик, декоративний розпис і народний іконопис з колекції музею, що становить понад 78 тисяч творів XV – початку ХХІ ст. Також репрезентовано творчість народних художниць України Катерини Білокур і Марії Примаченко, комплекси українського народного вбрання ХІХ – поч. ХХ ст.
Вечерський, В. В. Українські дерев’яні храми / Віктор Вечерський. – Київ : Наш час, 2008. – 269 с. : іл.
Ця книжка розповідає про історико-мистецький феномен всесвітньо-історичного значення, який, на жаль, невблаганно відходить у минуле просто на очах нашого покоління – українську дерев’яну архітектуру. І – про її найвище досягнення, український дерев’яний храм. За висновками авторитетних учених із різних країн (Баністер Флетчер, Девід Бакстон, Йозеф Стржиґовський та інші), наше дерев’яне церковне зодчество не має аналогів у народів світу. Не схоже воно, зокрема, й на те, що є в сусідів – поляків, словаків, росіян.
У розвідці йдеться про найзнаменитіші дерев’яні храми України, про цікаві події минувшини та видатних людей, пов’язаних із цими шедеврами, про збереження та реставрацію останніх, про наші вітчизняні музеї просто неба, які є чи не єдиним засобом урятувати такі пам’ятки. Книжка розбиває усталене уявлення, ніби унікальні дерев’яні храми були і є тільки в Карпатах – насправді вони трапляються по всій території України.
Эрмитаж / Е. Н. Грицак. – Москва : Вече, 2005. – 237 с. : іл. – (Памятники всемирного наследия).
Книга з серії «Пам’ятки всесвітньої спадщини» присвячена історії створення, архітектурі і колекціям Ермітажу. В даний час Ермітаж є одним з найбільших і найбільш значних художніх і культурно-історичних музеїв світу. Заснований в середині XVIII століття, він починався з закритого царського зібрання, розміщеного в парадних апартаментах Зимового палацу. Видання знайомить з тим шляхом, який пройшло невелике приватне зібрання, доступне небагатьом, до одного з найбільших музеїв країни, відкритого для всіх.
Лувр / Авт.-сост. Е. А. Останина. – Москва : Вече, 2003. – 208 с. – (Памятники всемирного наследия).
Лувр – архітектурно-історична перлина Парижа і один із найбільших музеїв світу. Надзвичайно багата колекція Лувру є унікальною загальною історією мистецтв: від Стародавнього Сходу до європейського живопису XIX століття. Протягом кількох століть Лувр був королівською резиденцією, в стінах якої розігралося чимало особистих драм і політичних трагедій, що надихнули істориків і романістів на створення наукових праць і літературних творів. Велика Французька революція кардинально змінила життя Лувру, розкривши, за словами Ж. Л. Давида, «всі багатства мистецтва перед життєдайним оком народу».
Сто великих музеев мира / автор-сост. Н. А. Ионина. – Москва : Вече, 2001. – 512 с. : ил. – (100 великих).
Книга, що продовжує серію «100 великих», розповідає про історію зародження музейної справи, про те, як приватні колекції пристрасних збирачів і меценатів перетворювалися у великі музейні зібрання. У ній зібрано матеріал про музеї стародавні і зовсім молоді, всесвітньо відомі і ті, які ще не стали самими знаменитими. Читачі здійснить подорож в Афінський акрополь і Помпеї, Ватикан і Лувр, палац Дожів і Ескоріал, Кунсткамеру, Петродворець, Ермітаж.
Більше інформації за темою можна знайти в електронному каталозі Бібліотеки.