18 січня відбулася мистецька онлайн-лекція від Анатолія Горового – мистецтвознавця, художника, письменника. Розмова у прямому етері була присвячена Віктору Петрову (В. Домонтовичу) — українському письменнику, філософу, науковцю, а подейкують, що і розвіднику.
За власним визнанням автора, він «знайшов це прізвище в українських документах литовського періоду». У литовській мові «damauntas» означає «той, що багато каламутить».
І дійсно, накаламутив Віктор Платонович чимало. Про його життя збереглося багато міфів і домислів, але далеко не всі вони мають істотне фактологічне підтвердження.
Вважається, що починаючи з 30-х років він співпрацював з радянською розвідкою. Але цей висновок базується не на конкретних документах чи спогадах, а на тому факті, що під час сталінських репресій Петров продовжував працювати науковцем, тоді як його колишні колеги-неокласики були заарештовані. 1928 року Петров був автором начерків до неопублікованої викривальної статті, спрямованої проти Агатангела Кримського. Відомо, що він перебував в окупованому німцями Харкові і носив німецький офіцерський мундир. Крім того, його раптове зникнення з української еміграції в Мюнхені і перебування після того в Москві дають підстави говорити про таку співпрацю. Пізніше 1966 року Петров навіть отримає Орден Вітчизняної війни.
Не лише громадське і творче життя Домонтовича оповите таїною, а й особисте. Із самої юності він був закоханий у дружину Миколи Зерова, Софію. Є версія, що саме Домонтович врятував її від репресій після того, як Зерова розстріляли. Усе життя Віктор Петров оберігав кохану від власної особи, знаючи, що зв’язок зі “зрадником та шпигуном” може бути для неї небезпечним у часи радянського терору. Одружилися вони тільки у 1957, коли Домонтовичу було вже 63 роки. Після цього всі родичі та нащадки Миколи Зерова відвернулися від Софії.
Життя Віктора Петрова – суцільний детектив, його біографія туманна і загадкова.
Дивіться прямий етер у записі, щоб дізнатися більше про таємничу особистість В.Домонтовича.