Григір Тютюнник – письменник, чиє ім’я на літературній карті України вже давно стало легендою. 25 жовтня у прямому етері письменник та художник Анатолій Горовий поділився з аудиторією своїми роздумами щодо життєвих манівців і творчих здобутків Григора Тютюнника.
«Мало – бачити. Мало – розуміти. Треба любить. Немає загадки таланту. Є вічна заАгадка любові», – ці слова письменника, на думку лектора, є квінтесенцією всієї творчості Тютютнника. Його вважають митцем, який аж надто гостро та болюче сприймає життя.
Народжений на благословенній полтавській землі, письменник увібрав її дух не лише у свій характер, але й потім зумів відобразити в численних творах все те найкраще та найособливіше, що показувало саму душу народу, з якого він вийшов. Григір Тютюнник, як відомо, не дотримувався поширеного в середовищі майстрів слова неписаного правила «не переказувати ще не закінчених творів». Сучасники згадують, як часто зі смаком Тютюнник розповідав, відшліфовуючи вголос, окремі епізоди своїх майбутніх новел, оповідань та повістей. До кожної нової збірки він обов’язково включав кілька оповідань з попередніх книжок. І це не порушувало цільності книг. Вони ніби творили один ланцюг, де кожна ланка нанизана на попередню. Його ще називали живописцем правди. Адже органічно не сприймав підлості, неправди, навіть на побутовому рівні.
Григір Тютюнник працював у редакції газети «Літературна Україна», у видавництвах «Молодь» та «Веселка», однак справжньою та єдиною його роботою було писання творів. Він не уявляв себе кимось іншим, аніж як письменником. І твори його були і є як саме життя. У них людське щастя, трагедії, драми, кохання, сміх. Напевно, ніхто так не зміг до Григора Тютютнника передати в національній літературі смак молока, запах степу, тремтіння дитячих сліз, плач душі української.
Запрошуємо до перегляду відеозапису прямого етеру.