Так уже повелося, що історія пам’ятає справи тільки «чоловічі», бо вони впадають в око. Помітні ті вчинки, які відчутно змінюють світ. Наприклад, війна, адже воюють чоловіки. А жіноча участь у війні — це лікування поранених, приготування їжі, ремонтування одягу для бійців — уся ця праця непомітна. Хоча без жіночої підтримки жоден чоловік не зміг би воювати. Та попри все це, в історії України є немало видатних жінок, які були не лише хорошими матерями й господинями, а й робили великі справи.
20 липня історик й письменник Анатолій Горовий вів розмову про жінок в українській історії.
Трансляція розпочалася фрагментами із опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». У опері Андрій Карась повертається додому напідпитку й співає: «Буде жінка мене бити, за чуприну волочити». Анатолій Горовий використав цей фрагмент, аби наголосити на тому, що часто чоловіки боялися своїх дружин й наголосив на владному характері українських жінок.
Історик розповів про Анну Ярославну, дружину французького короля. З королівською стриманістю та наполегливістю вона навчила читати й писати спершу Генріха, а потім і весь королівський двір. Познайомила французів з лазнею, змусила користуватися столовими приборами.
За часів козацької доби українки мусили вести господарство, виховувати дітей й захищати дім самостійно. Це ще більше посилювало їхню роль в шлюбі. Анатолій Горовий розповів про цікаву й нетипову тенденцію серед молодих дівчат, яку описав Гійом де Боплан, мандруючи Україною у XVII сторіччі: ««Тут дівчата, на відміну від традицій, прийнятих у всіх народів, самі залицяються до молодих людей, котрі їм сподобалися: дівчина заходить до хати парубка, якого кохає, коли сподівається застати батька, матір і самого обранця. Зайшовши до покою, вона вихваляє того, хто вразив її серце». Далі дівчина просила батьків парубка дати згоду на шлюб. Ті, як правило, погоджувалися, тому що боялися накликати на себе гнів Бога. Цей народний звичай побутував довго, що свідчить про високе становище українських жінок.
Із сучасних жінок Анатолій Горовий особливо поціновує творчість художниці Любові Міненко.
Прямий етер можна переглянути на каналі бібліотеки в YouTube.